Артем Гагарін: “До гумору і жартів завжди ставлюся серйозно. Тому все виходить смішно”

Вторник, 08 Декабрь 2015
Артем Гагарін: “До гумору і жартів завжди ставлюся серйозно. Тому все виходить смішно”

Розмова з шоуменом і керівником авторської групи “Брати Гагаріни” у “Студії “Квартал 95”

У вихідні ввечері більшість з нас любить дивитися “Квартал 95”. Їхні гострі жарти, іноді просто дотепні імпровізації не залишають байдужими навіть закоренілих песимістів. Хто ж пише “кварталівцям” тексти? Кожен сам для себе чи є спеціальна людина? Є такий чоловік з прізвищем космонавта — Артем Гагарін. Він — ведучий програми “ЧистоNews” на телеканалі “1+1”, шоумен і керівник авторської групи “Брати Гагаріни” у “Студії “Квартал 95”. 

Як це працювати у команді з людьми, які постійно жартують?

- Моя робота ділиться на кілька підрозділів — гумористичні колективи “Студія Квартал 95” і “Брати Гагаріни”. Робота у “Кварталі” полягає у гастрольному житті з акторським складом, і авторська робота у кабінеті. У “Братах Гагаріних” також є кілька видів роботи — організація свят, написання сценаріїв і, відповідно, проведення заходів. У кожному цьому пункті є і весела частина, і рутинна робота. Це не просто гумор і жарти, це ще й титанічна праця. Хоча людям іноді здається, що ми живемо у постійній атмосфері гумору. Насправді все далеко не так. 

Найскладніше придумувати жарти на актуальні теми чи є якісь класичні, які можна постійно підтримувати?

- Існує така думка, що все вже було придумано ще до нас і нічого нового вигадувати не треба. Бо ж можна взяти все добре забуте старе і переробити під теперішні реалії життя. Може, у цьому і є зерно користі, але якщо ми будемо так думати постійно, у нас почнеться депресія і будемо лише ходити по колу. Тому завжди намагаємося придумати щось нове, причому таке, щоб можна було здивувати людей. І водночас ми ніколи не відмовляємося від класики жанру. Майже у кожному номері є жарти, вибудувані за певним ходом. Але від цього вони не стають менш смішними. Що стосується мене особисто, то мені простіше писати якісь шаблони, описувати ситуації, але набагато приємніше вигадувати щось нове.

Що для вас найскладніше у житті?

- Мені бракує часу! З 24-х годин треба викроїти бодай три години для того, щоб поспати. Залишається 21 година. З цього часу треба виділити ще три години, щоб побути з сім’єю. Залишається лише 18 годин. Година відпадає на всілякі людські потреби. За ті 17 годин, що залишилися, треба встигнути все. Брак часу — це найскладніша проблема, що тягне за собою інші проблеми, які виникають на цьому шляху. 

Хто був хрещеним батьком у вашій творчості? Хто вселив у вас віру, що ви народилися для того, щоб писати жарти і дарувати людям радість?

- Це один з головних героїв “Студії “Квартал 95” Олександр Пікалов. Колись давно він допоміг нашій шкільній команді КВК, почав з нами працювати. Через якийсь час Олександр перестав з нами працювати, і нам здалося, що він нас зрадив. Насправді, це стало для нас поштовхом, який був нам потрібний саме у цей момент. Сашко зрозумів, що далі ми можемо йти самі. Як би він вчинив по-іншому, ми би й далі топтали пройденим шляхом і не розвивалися. Ну і, звичайно, до цього долучилися мої батьки. Вони розуміли, що маю творчі задатки і робили все для того, щоб я міг їх реалізувати.  А ще шкільні вчителі правильно ставилися до мого хобі. Іноді, можливо, їм було неприємно, що не вчу їхнього предмета, але вони всіляко підтримували мене. Та, мабуть, найголовніше було те, що я сам добре розумів: те, чим займаюся, - це не просто хобі, а серйозна справа! Гумор міг бути захопленням, яке могло обмежитися шкільним гуртком. Завдяки тому, що до всього я ставився серйозно,  отримав непоганий результат. 

Ви багато подорожуєте з командою “Кварталу”?

- З “Кварталом” їжджу на гастролі з 2005 року. Глядачам наші подорожі здаються, можливо, такою собі розвагою. Але для нас вони, як правило, перетворюються на День бабака, коли у турі 20-30 концертів і кожен день повторюється і схожий на попередній: ми прокидаємося, сідаємо в автобус, дивимося якийсь фільм, доїжджаємло до пункту Б, поселяємося у готель, готуємося до концерту і їдемо у зал на виступ.  Після цього знову готель і... новий день. Змінюються лише напрямки, ну а дороги, на жаль, не змінюються. Вони й далі у такому жахливо стані, і схожі одна на одну (сміється. - Г.Я.).

Все так у вас серйозно. А може, все ж таки траплялися якісь смішні моменти під час подорожей?

- Ми постійно забуваємо когось під час зупинок. От вирішили зупинитися і перекусити на заправці. Заходимо в автобус після цього і рушаємо. Хтось раптом вигукує: “Ой, а де Пікалов?” Доводиться розвертатися автобус. Ще був смішний випадок, коли виселяючись з готелю, йшли до автобуса, а на шляху лежали розкидані жіночі речі — кофтинка, брючки, спідня білизня, шкарпеточки. Йдемо слідом. З’ясувалося, що це розстібнулася валізка нашої танцівниці, і речі ивпадали одна за одною.

Подорожі одна схожа на іншу. А концерти? Можливо, якийсь запам’ятався найбільше?

- Є таке поняття “зелений концерт”. Це коли артисти у своїй програмі відігруують останній концерт. Ми намагаємося його зробити не таким “заїждженим” для себе і розвеселити не лише гостей нашого концерту, а й членів нашої творчої групи. Такі експерименти іноді приносять багато користі. У нас був такий номер “Рояль”, у якому Володимир Зеленський і Юрій Корявченков начебто грали на роялі... своїм достоїнством. Ми з Олександром Пікаловим вирішили трохи розбавити цей номер і прив’язали рояль з двох боків шнурками. Вова і Юра не очікувало такого і побігли за роялем — спочатку в один бік, потім в інший. Це не лише розвеселило нашу команду, а й допомогло допрацювати номер. Коли ставили цей номер з Миколою Басковим, він не був готовий до цього. Басков змушений був імпровізувати.... 

Вам особисто подобається, якщо над вами жартують?

- Якщо це доречно і вміло, із задоволенням посміюся. Можу підхопити цей жарт і ще більше його роздути. Якщо це не образливо, то чому б і ні? Ми часто у “Кварталі” жартуємо один над одним.

Ваш син успадкував ваш талант?

- Він задіяний у рубриці програми «Чистоnews». Йому подобається, коли ми знімаємо відео, записуємо з ним пісні. Я би дуже хотів, щоб мій син займався тим, що йому буде подобатися і що у нього буде найкраще виходити.  Якби мої бутьки робили так, як це потрібно їм, то зараз я був би або лікарем, або електриком. Продовження батьківських традицій — дурниця. Ну, хіба що це династія Хілтон (сміється. - Г.Я.). 

На роботі ви — одна команда з “кварталівцями”. А поза нею дружите сім’ями?

- Аякже! У нас спільні свята і відпочинок. Раз на рік їздимо разом з родинами на фестивалі, які і є для нас відпочинком. Наші діти спілкуються між собою. З кимось зустрічаємося частіше, з кимось — не так часто. Але все великі свята відзначаємо разом. 

материалы взяты по интервью для журнала Високий замок

2015 artemgagarin.com created in VA Creative lab