Артем Гагарін: «До гумору ставлюся серйозно. Тому все виходить смішно»

Понедельник, 09 Ноябрь 2015
Артем Гагарін: «До гумору ставлюся серйозно. Тому все виходить смішно»

У вихідні ввечері багато хто любить дивитися “Квартал 95”. Жарти, дотепні імпровізації не залишають байдужими… Хто ж пише “кварталівцям” тексти? Є такий чоловік з прізвищем космонавта — Артем Гагарін. Він — ведучий програми “ЧистоNews” на телеканалі “1+1”, шоумен і керівник авторської групи “Брати Гагаріни” у “Студії “Квартал 95”.

— Як це — працювати у команді з людьми, які постійно жартують?

— Моя робота ділиться на кілька підрозділів — гумористичні колективи “Студія “Квартал 95” і “Брати Гагаріни”. Робота у “Кварталі” полягає у гастрольному житті з акторським складом і авторській роботі у кабінеті. У “Братах Гагаріних” також є кілька видів роботи — організація свят, написання сценаріїв і, відповідно, проведення заходів. У кожному цьому пункті є і весела частина, і рутинна робота. Це не просто гумор і жарти, це ще й титанічна праця. Хоча людям іноді здається, що ми живемо у постійній атмосфері гумору. Насправді це не так.

— Найскладніше придумувати жарти на актуальні теми чи є якісь класичні, які можна постійно підтримувати?

— Існує думка, що все вже було придумано до нас і нічого нового вигадувати не треба. Бо ж можна взяти щось добре забуте старе і переробити під теперішні реалії. Може, у цьому і є зерно користі, але якщо ми будемо так думати постійно, у нас почнеться депресія і будемо ходити по колу. Тому завжди намагаємося придумати щось нове, причому таке, щоб можна було здивувати людей. І водночас ніколи не відмовляємося від класики жанру. Майже у кожному номері є жарти, вибудувані за певним ходом. Але від цього вони не стають менш смішними. Простіше писати якісь шаблони, описувати ситуації, але набагато приємніше вигадувати щось нове.

— Що для вас найскладніше у житті?

— Мені бракує часу! З 24 годин треба викроїти бодай три години, щоб поспати. Залишається 21 година. З цього часу треба виділити ще три години, щоб побути з сім’єю. Залишає­ться 18 годин. Година відпадає на всілякі людські потреби. За ті 17 годин, що залишилися, треба встигнути все.

— Хто був хрещеним батьком у вашій творчості? Хто вселив у вас віру, що ви народилися для того, щоб писати жарти і дарувати людям радість?

— Це один з головних героїв “Студії “Квартал 95” Олександр Пікалов. Колись він допоміг нашій шкільній команді КВК, почав з нами працювати. Через якийсь час Олександр перестав з нами працювати, і нам здалося, що він нас зрадив. Насправді це стало для нас поштовхом, який був потрібний саме у цей момент. Сашко зрозумів, що далі ми можемо йти самі. Якби він вчинив по-іншому, ми би й далі топтались на пройденому шляху і не розвивалися. Ну і, звичайно, до цього долучилися мої батьки. Вони розуміли, що маю творчі задатки, і робили все для того, аби я міг їх реалізувати. А ще шкільні вчителі правильно ставилися до мого хобі. Іноді, можливо, їм було неприємно, що не вчу їхнього предмета, але вони всіляко підтримували мене. Та, мабуть, найголовніше було те, що я сам добре розумів: те, чим займаюся,— не просто хобі, а серйозна справа! Гумор міг бути захопленням, що обмежився шкільним гуртком. Завдяки тому, що до всього я ставився серйозно, отримав непоганий результат.

— Ви багато подорожуєте з командою “Кварталу”?

— З “Кварталом” їжджу на гастролі з 2005 року. Глядачам наші подорожі здаються, можливо, такою собі розвагою. Але для нас вони перетворюються на День бабака, коли у турі 20-30 концертів і кожен день схожий на попередній: прокидаємося, сідаємо в автобус, дивимося якийсь фільм, доїжджаємо до пункту Б, поселяємося у готель, готуємося до концерту і їдемо у зал на виступ. Після цього знову готель і… новий день. Змінюються лише напрямки, ну а дороги, на жаль, не змінюються. Вони й далі у такому жахливому стані і схожі одна на одну (сміється.— Г.Я.).

— Все у вас так серйозно. А може, все ж таки траплялися якісь смішні моменти під час подорожей?

— Ми постійно забуваємо когось під час зупинок. От вирішили перекусити на заправці. Заходимо в автобус після цього і рушаємо. Хтось раптом вигукує: “Ой, а де Пікалов?” Доводиться розвертати автобус. Ще був смішний випадок, коли, виселяючись з готелю, йшли до автобуса, а на шляху лежали розкидані жіночі речі — кофтинка, брючки, спідня білизна, шкарпеточки. Йдемо слідом. З’ясувалося, що це розстебнулася валізка нашої танцівниці і речі випадали одна за одною.

— Одна подорож схожа на іншу. А концерти? Можливо, якийсь запам’ятався найбільше?

— Є таке поняття — “зелений концерт”. Це коли артисти у своїй програмі відігрують останній концерт. Ми намагаємося його зробити не таким “заїждженим” для себе і розвеселити не лише гостей нашого концерту, а й членів творчої групи. Такі експерименти іноді приносять багато користі. У нас був такий номер “Рояль”, у якому Володимир Зеленський і Юрій Корявченков начебто грали на роялі… своїм достоїнством. Ми з Олександром Пікаловим вирішили трохи розбавити цей номер і прив’язали рояль з двох боків шнурками. Вова і Юра не очікували такого і побігли за роялем — спочатку в один бік, потім в інший. Це не лише розвеселило нашу команду, а й допомогло допрацювати номер. Коли ставили цей номер з Миколою Басковим, він не був готовий до цього. Змушений був імпровізувати…

— Вам особисто подобається, якщо з вас кепкують?

— Якщо це доречно, із задоволенням посміюся. Можу підхопити цей жарт і ще більше його роздути. Якщо це не образливо, то чому б і ні? Ми часто у “Кварталі” підсміюємось один з одного.

— Ваш син успадкував ваш талант?

— Він задіяний у рубриці програми «Чистоnews». Йому подобається, коли ми знімаємо відео, записуємо з ним пісні. Я б дуже хотів, щоб мій син займався тим, що йому буде подобатися і що у нього буде найкраще виходити. Якби мої батьки робили так, як це потрібно їм, то зараз я був би або лікарем, або електриком. Продовження батьківських традицій — дурниця. Ну, хіба що це династія Хілтон (сміється.— Г.Я.).

— На роботі ви — одна команда з “кварталівцями”. А поза нею дружите сім’ями?

— Аякже! У нас спільні свята і відпочинок. Раз на рік їздимо разом з родинами на фестивалі, які і є для нас відпочинком. Наші діти спілкуються між собою. З кимось зустрічаємося частіше, з кимось — не так часто. Але всі великі свята відзначаємо разом.

Фото прес-служби Артема Гагаріна.

Довідка «ВЗ»

Артем Гагарін народився  у родині лікаря та інженера-електрика 7 лютого 1985 року у Кривому Розі.  У 2000 році створив команду КВК “Гагаріни”, з якою об’їздив  усю Україну. У 2002 році став студентом Криворізьсокго економічного інституту, де продовжив грати у команді “Гагаріни”. За всю історію існування команда зіграла у понад двадцяти лігах. На третьому курсі разом з “Кварталом 95” перебрався до Києва, де очолив один з авторських складів “Студії “Квартал 95” під назвою “Брати Гагаріни”. З 2013 року веде власну рубрику “ЧистоNEWS” на каналі “1+1”.

Одружений. Дружина Ірина — директор агентства “Брати Гагаріни”. Подружжя виховує двох дітей — Дмитра (2010 р.н.) і Поліну (2013 р.н.).

Джерело: Високий замок online — http://wz.lviv.ua/interview/147565-artem-haharin-do-humoru-stavliusia-seriozno-tomu-vse-vykhodyt-smishno

 

2015 artemgagarin.com created in VA Creative lab